"Збудуймо
пам'яті
негаснучий
собор!"
Кажуть,
Господь випробовує тих, кого любить. І якщо це так, то ми , українці, чогось
таки в Бога варті…Багатовікова історія українського народу – це насамперед
літопис життя і смерті народу-великомученика,
доля якого була дуже трагічною. Кожен народ має власну історію – глибоку
і прозору, або замулену і прикидану, але має, яку створив. Історію нашого
народу намагалися і замулити, і
прикидати, але, на щастя, ці спроби провалювалися. Бо ніколи, ні в які часи не
переводились українці, які припавши вустами до своєї криниці історії, не
відчували б могутності її життєдайної, цілющої сили. Але з нашої історичної
криниці, починаючи з самісінької поверхні. Належить вичерпати багато солоної
від горя та сліз води.
Сьогодні українці по всьому світу відзначають одну
з найтрагічніших дат своєї історії – дату, коли режим терору вкотре намагався
знищити нашу націю, забравши хліб, вирощений на найбагатших землях Європи та
зморивши людей голодом. Мільйони
українців пережили пекло на землі і не повернулись з нього. Ми зобов’язані
пам’ятати про цю трагедію і в жодному разі не допустити подібного знову!
До 85-тих роковин Голодоморув актовому
залі школи відбулася
вистава «Запали
свічку пам’яті» ,
підготовлена учнями- учасниками
драматичного гуртка школи «Вавилон»(режисер-постановник –Калениченко
Л.Л).
Метою даного заходу було поглибити знання дітей про трагічні події
1932-1933 років, показати , що це була цілеспрямована політика з метою
ліквідації проявів українізації, позбавлення українців історичної пам’яті.
Гуртківці ознайомили учнів школи із трагічними сторінками нашої історії
наголосивши, що голодомор –
масовий штучно організований голод, влаштований комуністичним режимом шляхом
насильного вилучення продовольчих запасів в селян, яке поєднувалось із широкими
репресіями проти різних верств населення. Голодом було вбито мільйони людських
життів. Упродовж десятиліть масове вбивство людей штучним голодом не лише
навмисно замовчувалося радянською владою, а й взагалі заборонялося про нього
будь-де згадувати.
Окрім уривків
документів, драматичних свідчень очевидців та жертв геноциду, гуртківці читали
та інсценізували вірші українських поетів та твори письменників, присвячені
трагічним сторінкам нашої історії . На сцені знову ожили страшні картини
голодного геноциду проти українців, які залишили важкі спогади у серці кожного
глядача.
Устань
Ленін, подивися,
як ми в СОЗІ розжилися:
Що на хаті серп і молот,
А у хаті смерть та голод.
Вимучений фольклор українських селян доносить до наших днів повну зневіру в
ідеї совєтів, ненависть до колгоспів Леніна і Сталіна.
На завершення заходу гуртківці поклали квіти до пам'ятника жертвам голодомору у селі Зазим'ї.
Голодомор в
Україні у 1932-1933 роках ще не визнано у світі як геноцид. Наше завдання –
донести до світової спільноти правду тих страшних років і, якщо це не зуміє
зробити теперішнє покоління, то нехай молодь, вивчаючи справжню історію, доведе
справу до логічного завершення.
Українська
нація пережила це лихоліття, вона вистояла та зберегла свою ідентичність. Але
обов’язок кожного з нас пам’ятати про страшний злочин ХХ століття, викривати
вбивць та шанувати загиблих.
Нехай вечір пам’яті залишиться у наших
серцях спомином німого смутку про тих, хто постраждав від голодомору та
репресій у минулому столітті. Тож помолімося простими словами, що йдуть від
душі, за убієнних голодом.
Прости, небо!
Прости, земле!
Простіть, зорі!
Прости, народе Божий!
Всі сили земні і
небесні, простіть
Муку і божевілля
мого народу!
Ту моторошну
дику ніч, усі жахи,
Не бачені від
сотворення світу, простіть
Усіх нас
грішних, прости,
Що мовчали, за
упокій твій молебнів
не справляли,
поминальних свічок
не світили,
обідів за тебе не робили.
Прости ж нас ,
роде наш замордований,
лише сирою
землею зігрітий.
Царство небесне
вам,
душі убієнні!
Голова МО Ярошинська Л.М.
